Як виникла російська мова

“Російська є мовою-креолом”

Нарешті російські філологи чітко спромоглися сказати, як виникла російська мова, в результаті якого процесу, а отже, — й коли. І найбільш цінно, що озвучив ці дані такий крупний фахівець з історичної граматики та історичної фонології, як Андрій Залізняк – розповідає у своєму ЖЖ блогер diogenis.

ogo_ua.jpg

Надибав оце на “Елементах” розшифровку його лекції для школярів “Об истории русского языка”, де абсолютно чітко і ясно сказано, що

1. російська мова виникла внаслідок змішання двох різних мов, які до того існували паралельно: мови ільменських словен (офіційно: мови Новгорода і Пскова) і мови Володимиро-Суздальської Русі (і, пізніше, Московського царства);

2. співвідношення вкладів однієї і другої мов в сучасну російську — приблизно 50/50;

3. змішання сталося в результаті тривалих процесів насильницького виселення новгородців з власних земель на Поволжя і заселення їхніх земель жителями Московщини; ці процеси почалися при Івані III (1440—1505 рр.) і набули найширшого розмаху при Івані IV (1530—1584 рр.).

Перші два пункти означають, що російська є мовою-креолом, а третій вказує на нижню межу її утворення, а саме на середину XVI ст.

На жаль, Залізняк не весь час висловлюється в науковому руслі.

Так, він говорить про діалекти — “північно-західний” (новгородський) та “центрально-східно-південний”, — а не мови, хоча, по-перше, різниця між ними, на яку він вказує (різниця в закінченні чоловічого роду однини іменників та відсутність/наявність другої палаталізації), явно належить рівню окремих мов, а не діалектів, а, по-друге, ніякого “центрально-східно-південного діалекта давньоруської мови”, як і самої цієї мови, Залізняк представити не може, оскільки сам чітко визнав, що всі документи давньої Русі написані не місцевою мовою, а діалектом давньоболгарської (уточнимо від себе: солунським діалектом). Таким чином, ніяких даних про існування гіпотетичної “давньоруської мови” немає.

Це означає, що другий пункт, строго кажучи невірний; однак, він вірний в плані оцінки ваги ільмено-словенського компоненту в корпусі російської. І це дуже цінні дані.

Також, в лекції є ще ціла купа невірних, сумнівних, ідеологічно заангажованих, внутрішньо суперечливих та навіть не зовсім грамотних (на жаль, таке буває і з першокласними фахівцями) тверджень. Але це вже довго й ліньки розписувати. Кину тільки ключові слова: конвергенція, ностратична мова, три гілки слов’янських мов, старобілоруська мова.

P.S. Взагалі кажучи, майже всі описані тези (окрім пункту 2) є й в іншій лекції Залізняка: “Новгородская Русь по берестяным грамотам”, на яку я колись вже посилався. От тільки розкидані вони там по викладу сильно і тому психологічно важко збираються в єдину картину. Особливо не вистачає прикладів із серії “50/50”. Тепер же мозаїка складається однозначно.

Гражданє фофудьєносці, не бажаєте оголосити траур або заклєйміть злосного найміта западних спецслужб Залізняка, клєвєщущего на Матушку-Родіну-слонов?

Залишити відповідь