Третя революція

Остап Кривдик
Вівторок, 23 листопада 2010, 10:35

Остап Кривдик, політолог, активіст
У новітньому часі Україна пережила дві революції – у 1991-му й у 2004 році. Сотні тисяч людей виходили на вулиці, мільйони підтримували їх своїми голосами – і перемагали. Завдяки цим революціям обидва рази було оновлено керівництво країни, здійснено системні зміни в гуманітарній і зовнішній політиці.
Революція-1991 призвела до утворення незалежної української держави й розпочала побудову власної економіки. Це була національно-визвольна революція, аналогічна до американської, ірландської, антиколоніальної африканської чи польської боротьби за незалежність.
Революція-2004 встановила демократичну політичну систему й визначила європейський курс України. Це була ліберальна революція, аналогічна до студентської революції 1968 року в Парижі, котра змінила суспільний світогляд Франції.
Чого бракувало?
Жодна із цих двох наших революцій не була економічною.
Як наслідок, Україна є країною недовласників, податкова система є репресивною, ресурси держави розкрадаються, суди продаються. Малий і середній бізнес – дійна корова місцевих чиновників і центральної влади. Натомість олігархат відмиває через офшори мільярди, уникаючи податків.
Жодна із цих революцій не була по-справжньому соціальною. “Москва не має права забирати українські багатства” і “Багаті поділяться з бідними” носили соціальний відтінок, особливо для найбідніших людей. Але й далеко не були ключовими.
Жодна з обох революцій не змінила ситуацію з порушеннями прав людини. Не припинилися катування в міліцейських відділках і 92%-ні “розкриття злочинів”, за якими стоять поламані людські долі.Жодна із цих двох революцій – антикомуністична-91 і антикримінальна-04 – не змогли покарати злочинців попередньої епохи. Не в останню чергу – через слабкість команд, що прийшли до влади.
Жодна із цих двох революцій не досягла цілі повністю. І не в останню чергу тому що не вирішили базисного економічного питання.
Яка нова якість?
Революція, на котру зараз очікує Україна – буржуазна. Як, наприклад, у Голландії в 17 столітті, чи у Франції в 1789 році. Почитайте історію – аналогії є досить переконливими. Голландська революція була успішною, французька – призвела до крові й диктатури.
Чого вимагають буржуазні революції?
По-перше, рівності правил гри й скасування “станових” привілеїв.
По-друге, ефективного використання державних коштів.
По-третє, справедливого оподаткування.
По-четверте, можливості участі в державній політиці.Феодалізм, котрий зараз є панівною системою в Україні, здається, досяг вершин абсолютизму. Владу й ресурси сконцентровано в одних руках, парламент контрольований, медіа – здебільшого теж. В опозиції залишилися лише вулиця й інтернет.
Буржуазний порядок денний
Як виглядає новий український буржуазний революціонер? Це здебільшого дрібний бізнесмен, котрий дає працю ще кільком людям. Він пережив бандитський початок 90-х, вижив у кризу 1999-го, пройшов тиск кредитами й економічне падіння останнього часу. Він зумів собі дати раду з державним і тіньовим тиском, збалансувавши дві сторони бізнесу. Але – він далі не хоче так жити. І Податковий кодекс є тільки останнім аргументом, щоб виступити проти теперішніх правил гри.
Що має вимагати українська буржуазна революція?
По-перше, встановлення однакових економічних правил гри для всіх учасників: оподаткування, дозволи, контроль.
По-друге, прозорість усіх державних видатків, заборону на предмети розкоші для чиновників.
По-третє, створення відкритого кадастру власності, котрий мав би нарешті зробити власність священною й припинити практику рейдерства.
По-четверте, реформу судової системи, котра мала б справедливо судити економічні спори, а не бути інструментом за більший хабар.
По-п’яте, майнову люстрацію теперішніх і колишніх державних чиновників, котрі збагатилися за останніх 20 років, розкрадаючи державне майно.
По-шосте, перевиборів парламенту й президента, котрі не мають права приймати Кодекс, який не пропонували в передвиборчих програмах. Згадаймо “5 років податкових канікул”.
Насамкінець
Революції не можна прагнути – як, наприклад, не можна захоплено мріяти про тяжку хірургічну операцію. Але при потребі її таки треба провести.
Результатом третьої революції має стати держава, що ефективно надає послуги – і отримує від людей податки як плату за ці послуги.
Проте така революція відбудеться лише тоді, коли чинній владі буде повноцінна політична альтернатива.
Остап Кривдик, політолог, активіст, спеціально для УП 

Залишити відповідь